Все про ґрунтовку: види, призначення та особливості використання

Якщо ви майстер, який займається оздобленням стін, стелі та підлоги, або ж ви просто хочете розпочати ремонт вдома, то обов'язково виникає питання – чим обробити стіни, щоб захистити їх та підготувати до подальшої роботи. Які види ґрунтовки є на сьогоднішній день, і яку ж ґрунтовку вибрати для своїх робіт?

Власне, ґрунтовка - це матеріал, до складу якого входить розчинник, сполучне та різні добавки, що й визначають властивості ґрунтовки. Її наносять першим шаром на підготовлену до фарбування поверхню для покращення адгезії фінішних покриттів, економії наступних шарів лакофарбових матеріалів, збільшення зносостійкості та водостійкості покриття, захищають основу від шкідливого впливу вологи. Більшість ґрунтовок має певне призначення, і при їх виробництві та використанні враховуються тип оброблюваної поверхні (цегляна стіна, бетон або керамзитобетонні блоки, метал, гіпсокартон, дерево, оштукатурені цементним розчином поверхні та ін.), особливості приміщення, в якому ґрунтовка застосовується (вологе або сухе), а також спосіб подальшого оздоблення (фарбування, укладання плитки, оштукатурювання).

Але для того, аби розібратися із видами та особливостями ґрунтовок, варто розпочати із загальної класифікації.

Згідно «ДСТУ Б В.2.7-233:2010 Будівельні матеріали. Суміші будівельні рідкі модифіковані. Загальні технічні умови»

3.1 Суміші класифікують за:

• умовами застосування (клас);
• в'яжучими (вид);
• призначенням (група).

Класифікація сумішей наведена в додатку А.

3.2 За умовами застосування суміші поділяють на такі класи:

• для зовнішніх та внутрішніх робіт у вологих приміщеннях (відносна вологість понад 60%);
• для внутрішніх робіт у сухих приміщеннях (відносна вологість до 60% включно).

3.3 За в'яжучими суміші поділяють на такі види:

• цементні (Ц);
• силікатні (С);
• вапняні (В);
• полімерні (П);
• унормовані (У - розроблені спеціально).

При одночасному використанні різних видів в'яжучих надається відповідна комбінована познака.

Акрилова. Склад засобу дозволяє поверхні «дихати», незважаючи на кілька шарів ґрунту. Використовується на різних матеріалах, від бетону до дерева, відповідно до маркування від виробника. Також є універсальна акрилова ґрунтовка.

Мінеральна. В основі поширені матеріали, наприклад цемент, що робить її придатною для використання на різних поверхнях. Особливо добре лягає на пористі матеріали мінерального походження, вапняк та штукатурку. Стійка до вологи та сонячних променів.

Алкідна. Матеріал, до складу якого входять полівінілхлориди, поліуретан, полістирол, ацетатні компоненти та барвники. За своєю природою алкідні ґрунтовки фактично універсальні, використовуються навіть по склу. Емалеві, поліуретанові та гліфталеві ґрунтовки – це всі її різновиди.

Епоксидна. В основі такої ґрунтовки – смоли. Крім них, у складі присутні добавки хімічного походження. Поверхня після обробки набуває щільної матової або глянсової плівки, максимально стійкої до агресивних впливів навколишнього середовища.

Силіконова. Концентрований в'яжучий засіб із здатністю створювати максимально міцне покриття. Ідеальна основа під фарби на силіконовій основі. Робота з нею потребує обережності, оскільки випаровування речовини токсичне. Актуальна для робіт за межами житлових приміщень, де необхідний посилений захист від негативних впливів клімату та середовища.

Силікатна. Синтетична основа – калійне скло. Такий праймер використовується під час роботи переважно з фасадом архітектурних споруд. Він може бути цегляним, бетонним, з оздобленням із штукатурки. Максимально ефективний у тандемі із силікатними фарбами.

Латексна. Збірна назва для групи матеріалів, основна властивість яких – заповнювати пори та тріщини на поверхні стін, стелі чи підлоги. Значна частка у компонентному складі належить клейкому речовині – латексу. Саме він виконує функцію первинного шару, що вирівнює, і покращує зчеплюваність інших шарів з робочою поверхнею.

Кварцова. Базовий компонент ґрунтовки – кварцовий пісок. Додаткові компоненти – водно-дисперсійна група матеріалів. Водовідштовхувальні властивості та шорстка поверхня при переробці стають основними властивостями ґрунтовки. Найкраще вона працює як засіб для підвищення адгезії між оздоблювальним матеріалом та стінами.

Шелакова. Створює ефект морилки під лак. Така ґрунтовка активно застосовується в обробці деревини, тому що працює як усім відома оліфа, але не має сильного запаху і не залишає маслянистих плям на дереві. З її допомогою обробляють місця зрізу гілок на дошках, колодах та брусі, щоб запобігти виділенню смоли.

Фосфатна. Фосфоґрунт – це монокомпонентний матеріал, який застосовується виключно для різних металів. Переважно в роботах фасаду будівлі, за рахунок унікальних властивостей праймера видаляти іржу і боротися з її появою.

Бітумна. Загальне найменування для низки ґрунтовок, основне призначення яких – захист покриття для підлоги. Вона застосовується під дерев'яні підлоги, під різні види настилів, під стяжку підлоги (мокру, напівсуху, суху та збірну).

По дереву. Дерево широко застосовується у будівництві, завдяки своїм естетичним та експлуатаційним характеристикам, проте воно примхливе у догляді та потребує ретельного підбору матеріалів для обробки. Головна проблема при обробці дерева – високий ступінь поглинання волокнами деревини фарбуючих та клейових засобів.

По штукатурці. Штукатурка піддається впливам вологи, кіптяви, механічних пошкоджень, тому шар повинен бути щільним, добре захищати, мати водовідштовхувальні властивості та містити антибактеріальні компоненти. Ступінь проникнення може бути різною.

По металу. Головна вимога – захист від вологи та корозії. Підходять однокомпонентні ґрунтовки, наприклад, фосфатні або шелакові.

При виборі марки та типу ґрунтовки слід керуватися такими факторами:

• вид та стан основи, на яку вона наноситься;
• вид, склад та структура матеріалу, який наноситиметься на ґрунтовку;
• температурно-вологісний режим експлуатації поверхні, що обробляється;
• метод нанесення ґрунтовки;
• необхідність нанесення безбарвного чи пігментованого засобу.

Ґрунтовки поділяються також на такі типи:

• глибокопроникні (зміцнюючі)
• водовідштовхувальні (гідроізолюючі)
• адгезивні (контактні, підстилаючі)
• антикорозійні
• антисептичні
• протипожежні.

Глибокопроникна ґрунтовка глибоко проникає в мікропори поверхні і, просочуючи, робить її міцнішою. Застосовуються такі ґрунтовки в основному для просочення старої вапняної штукатурки.

Водовідштовхувальні або гідрофобізаційні ґрунтовки застосовуються в основному при обробці зовнішніх поверхонь, які піддаються дії вологи. Така ґрунтовка захищає поверхню від проникнення вологи ззовні, але при цьому дозволяє стіні дихати, пропускаючи пару зсередини.

Адгезивна ґрунтовка. Покращує якість зчеплення з поверхнею оздоблювального матеріалу. Навіть якщо поверхня ідеально рівна і покрита матеріалом, що ускладнює зчеплення, то покривши адгезивною грунтовкою, ви обов'язково отримаєте міцне зчеплення.

Антикорозійна ґрунтовка захищає металеві поверхні від іржі, до того ж, якщо покрити поверхню антикорозійною ґрунтовкою, то фарба лягатиме рівніше, не утворюватиме бульбашок і протримається значно довше.

Антисептична ґрунтовка захищає поверхню від утворення на ній грибка. Такою ґрунтовкою обробляють найчастіше уражені ділянки стін та абсолютно всі дерев'яні деталі будинку та виробу. А все тому, що дерево більш схильне до зростання на ньому різних організмів. Спеціальна ґрунтовка для дерева може бути одночасно і антисептичною та протипожежною.

Протипожежна ґрунтовка знижує займистість матеріалу, роблячи його практично не горючим. Актуальне використання такої ґрунтовки для всіх пожежонебезпечних матеріалів будинку.

Незважаючи на практично однаковий склад, все ж таки є відмінності між кварц-ґрунтом і ґрунтовкою «Бетонконтакт». Склад майже однаковий, але пропорції складових ґрунтовок різний. Хоча у складі обох ґрунтовок є кварцовий пісок і основа одна, але сфера застосування різна. 

«Бетонконтакт» може використовуватися на абсолютно не поглинаючих, гладких основах, наприклад склі, металі, пофарбованій масляною фарбою поверхні, при укладанні плитки на плитку (кахель) тощо.

Кварц-ґрунт використовується на гладких, але змочуваних і пористих основах, наприклад гіпсокартон, бетон, ДСП і т.д. А ось наносити кварцову ґрунтовку на метал, або скло, пластик не рекомендується.

Більш детально про кварц-ґрунт та бетонконтакт ми писали у статті «Для чого потрібна ґрунтовка бетонконтакт?»

В асортименті Гріко є чимало ґрунтовок для будь-яких потреб. Антибактеріальні, глибокопроникні, адгезійні ґрунтовки, кварц-ґрунт чи бетонконтакт - у нашому інтернет-магазині ви точно знайдете те, що потрібно.

До прикладу, низка глибокопроникних ґрунтовок: Ceresit CT 17, Artisan №7, Knauf Tiefengrund Pro, Ґрунтовка глибокопроникна GARD є буквально незамінними під час ремонту. 

Окремо варто згадати про бетонконтакт

Бетонґрунт з кварцовим піском Kreisel 310 – високоадгезійна ґрунтовка бетонконтакт для обробки бетонних та інших щільних основ, що не вбирають вологу, перед нанесенням вирівнюючих покриттів. Бетонґрунт призначений для остаточної підготовки бетонних поверхонь перед нанесенням штукатурки, вапняно-цементної штукатурки і наливних підлогових покриттів. Покращує адгезію штукатурок, полегшує їх нанесення, а також врівноважує і обмежує поглинання основи.

Ґрунтовка адгезійна GARD Бетон-контакт – це ґрунтовка, призначена для попереднього ґрунтування та зміцнення підготовлених мінеральних основ перед нанесенням штукатурок, шпатлівок, клею для плитки, наливної підлоги та фарб. Використовується для внутрішніх та зовнішніх робіт. Наноситься на основи з монолітного бетону, ліпного декору, ДВП, цегли, на цементно-вапняні, цементно-піщані штукатурки, гіпсові поверхні, металеві частини перед нанесенням на них гіпсових і цементних штукатурок, на підлоги з мармурової крихти, а також по глазурованих поверхнях керамічних плиток та скла.

Ґрунтовка адгезійна Ceresit CT 19 Бетонконтакт – призначена для надання мінеральним та іншим поверхням (щільний бетон, ніздрюватий бетон, цегла, цементно-вапняні штукатурки, гіпсокартон, ДВП, ДСП, керамічна плитка тощо) шорсткості, зменшення водопоглинання, знепилення, а також збільшення зчеплення перед улаштуванням штукатурок, шпатлівок, облицювання плиткою, під час опорядження фасадів чи інтер’єрів декоративними матеріалами. Рекомендується застосовувати як ізоляційний розділювальний шар між поверхнями з гіпсу та матеріалами на основі цементу.

• Занадто холодно: температура основи та приміщення < 5 °C
• Занадто волого: свіжий бетон, велика вологість приміщення
• Погано сформувалася плівка адгезійного шару
• Збільшений час схоплювання та висихання гіпсової штукатурки
• Залишкова вологість бетону з великим вмістом солі
• Підвищена усадка бетону при оштукатурюванні свіжого бетону: приблизно 90% усадки ще попереду
• Відшаровування штукатурки здебільшого через 1 – 3 роки при кімнатній температурі